Канабис LSD WEED Бошки марихуана Можайск

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Это произошло в нашем любимом притоне, где центровой неспроста называется так - он же главный парень, знаешь. Вот такой поход сделал: зашел я вместе с моим верным братишкой, назовем его Васян, в подпольный магазинчик, где можно закладки разного рода приобрести. Конечно, в голове уже была башня от предвкушения, что сегодня весело будет.

Так вот, мы подошли к дяде по кличке "Диски" и принялись выбирать. Этот чувак всегда знает, где самое огонь качество и где наибольший выбор. Естественно, я искал шишки марихуаны, а Васян думал о гере. Но вот промежуточный вариант, помазуха, тоже была очень привлекательной, и мы решили взять по пачке каждого. Погрузились мы в этот мир наркотиков и стали счастливыми обладателями своих запретных плодов.

Вернулись мы в наш уютный притон, где всегда можно спокойно покурить и отдохнуть. Васян сразу же смешал свою дозу геры и стал изучать мир мух, а я решил заняться своей любимой игрой - Mortal Kombat. У нас там целая консольная система, с братвой мы оборудовали нашу комнату и играли до самого утра.

Охранник, назовем его Токсик, который обычно отсиживался в углу и никогда не вступал в наши дела, сегодня решил поиздеваться над нами. Понял я, что он хочет проверить нас, потому что мы были новенькими и он видимо решил, что мы недотяги. Ну и думай... Встал я перед ним, где-то в полночь, с глазу на глаз, и знаешь, я был готов отомстить.

"Эй, приятель, что ты из себя представляешь? Ты даже не знаешь, с кем связался!"

Тут началась настоящая битва. Я проявил всю свою силу и рефлексы, которые мне дала прокачка наркотиков. Охранник был в шоке от моих движений. Я делал комбо, которое он никогда не видел. Каждый удар был точным и сильным, я сразил его на пол и тут же насмешливо приказал:

"Проверка пройдена, разумеется! И ты помни, маленький человечек, кто тут главный!"

Он лежа на полу поклялся мне в верности, и теперь он наш подчиненный. Такой вот урок ему достался. Я оставил его со своей братвой и сам ушел играть в Mortal Kombat. Ну а Васян, потерянный в своем мире героина, просто сидел и смотрел на нашу брутальную игру, с каким-то мутным взглядом.

Такие вот дела, братаны, в нашей банде. Знаешь, когда ты в таком притоне, ты понимаешь, что ничто не может остановить тебя. Ты готов сражаться, чтобы защитить своего брата, свои интересы и свое веселье. Это наше окно в другой мир, и мы готовы потратить все на это. Никогда не забывай, что настоящая сила и брутальность находятся внутри тебя, а не в мире наркотиков.